Чинадійово відоме з 1214 р. Beregszentmiklós (Szentmiklós), відомий також як Szolyvaszentmiklós, існував ще в епоху Арпадовичів. Його ім’я вперше згадується в грамотах у 1236 році як Saint Nicolai, а потім у 1270 році як Zenthmyklos.
У 1270 році король Ендре І передав його Міхалю з родини Рошд.
У 1331 році це знову царський маєток.
До 1944 р. Чинадійово звалося Сент-Міклош (місцевий русинсько-український варіант назви — Миколай), мало статус позаштатного містечка Мукачівського повіту (округу) Березького комітату Королівства Угорщини (у складі Австро-Угорської імперії).
Із 1610 року село перейшло у власність Анни Телеґді, та її чоловіка Іштвана Ньярі, до 1643 року.
У 1647 році Крістіна Ньярі стала власницем села через свого чоловіка Ласло Естерхазі.
У 1649 році село отримав Жігмонд Лонья, після смерті якого маєток і замок успадкували його вдова, яка була одружена з Ласло Ракоці. Сім’я Ракоці обміняла маєток на 65 000 талерів, тому замок перейшов у власність родини Ракоці аж до 1711 року.
У 1722 р. село вже власність короля.
На території Чинадіївської селищної ради є підприємства лісової та деревообробної галузі, відомі з початку XX століття.
Із 1992 року на базі Чинадіївської колодково-каблучної фабрики розпочало діяльність українсько-словацьке підприємство «Фактор-Просперіта». Підприємство розпочало глибоку переробку деревини і паралельно виробництво дитячих дерев’яних іграшок, які є єдиними в Україні і мають попит як на власних ринках, так і на ринках Чехії та Африки.
Історія Чинадійового
